Марко Йосипович Воропай народився 27 вересня 1912 року у сім’ї Йосипа та Єлизавети Воропай. Крім Марка, у родині було четверо дітей: Одарка, Пилип (1910 р.н.) та Іван (1914 р.н.).

У 1914 році батько, Йосип Воропай, був мобілізований до війська під час Першої світової війни та відтоді вважається безвісти зниклим.

    Стосовно батька Йосипа існує цікаве припущення. В книзі Сергія Чайки « Піщанський хронограф. Історико -публіцистичне есе»     на сторінці 76 є згадка про Пилипа Воропая: « На жаль, гетьманат довго не протримався. Під час другого Золотоніського збройного повстання 26 листопада 2018 р. повстанські загони Пилипа Воропая вибили гетьманську варту з Піщани.»
Вдалося відшукати ще таку інформацію: «1911 року в Гельмязові відкрилося вище початкове училище, в якому після закінчення земського двокласного училища учні продовжували навчання ще 4 роки. Училище працювало 6 років і було всього два випуски. Протягом війни і Жовтневої революції училище припинило існування. Один з учителів училища - Воропай Пилип Юхимович, командир партизанського загону в роки громадянської війни, загинув у боях у місті Золотоноша в 1918 році.
https://gelmyaziv-school.nethouse.ua/is … oyi_shkoly »
Про Воропай Пилипа є ще інформація що він був членом 3-го складу Центральної Ради
 Українська Центральна Рада 07.08.1917 — 31.03.1918.
І ще цікава інформація:
Воропай Філіп, випуск 08.09.1916 6-а Москов.шк.пр., 4 взвод, 6-а ротанаправлений в 184 піхотний запасний полк
На 20 червня 1917 р. підпорядкований 169-ї піхотної дивізії ( Західний фронт ).
169-та піхотна дивізія Російської імператорської армії була сформована під час Першої світової війни у 1917 році, переважно з частин, що мали нижчу боєздатність. Дивізія була відзначена у наказах через заколоти та відмову виконувати накази командування влітку 1917 року на тлі загального розпаду армії.
Основні відомості: Формування: Створена у 1917 році як піхотна дивізія пізнього формування.
Дії у 1917 році: Зафіксовано участь у розладі військ. У документах за серпень 1917 року згадується як "гніздо провокації" та відмова солдатів підтримувати інші частини, що призвело до наказу про розформування чи реорганізацію.
Склад 169 дивізії
Управління дивізії
Штаб дивізії
673-й піхотний Прилуцький полк
674-й піхотний Золотоніський полк / 674-й піхотний Шипкінський полк
675-й піхотний Конотопський полк
676-й піхотний Зіньківський полк / 676-й піхотний Сіньківський полк
Окрема інженерна рота
Дивізійний обоз
Перев'язувальний загін
 
Саперних батальйонів:    1-го запасного: Воропая (Філіппа)
184-й піхотний запасний полк: Дислокувався у місті Шуя (Володимирська губернія). Запасні полки служили базою для підготовки маршових поповнень, які потім вирушали на фронт діючу армію
Школа прапорщиків
https://www.maximovy.ru › schools › prapor_shkola
... Воропай, Яровенко, Гундеров, Лапшин, Селезньов, Гуцу, Бумагін ... Воропай Філіп Мл.унтер-офіцер Прибув з 1 з.Сап.б
Хто ж такий Пилип Воропай?  Записи які мені вдалося знайти стосуються однієї людини, чи це різні люди?
Так от з ціїєї інформації вимальовується така версія.
Воропай Пилип Юхимович мав двох синів Йосипа і Андрія (може були ще діти, але мені це невідомо). Коли сини одружились Пилип придбав їм землю в Мохонька де наразі і проживають їхні нащадки. В 1910 році в сім’ї Йосипа і Єлизавети народжується син якого на честь діда називають Пилипом. Пилип Юхимович Воропай працює вчителем в  вищому початковому училищі в  селі Гельм’язів. В 1914 році його мобілізують в армію і як людині з освітою присвоюють звання молодшого унтер-офіцера. Службу він проходить в запасному  саперному батальйоні. Його направляють в школу прапорщиків яку він закінчує 08.09.1916. Після цього він потрапляє в 184-й піхотний запасний полк. З якого його на початку 1917 року направляють в 169-ту піхотну дивізію Російської імператорської армії в складі якої, зокрема, є і 674-й піхотний Золотоніський полк. Але скоріше за все він служить в саперній роті. Цю дивізію направляють на Західний фронт, можливо в район нинішньої Хмельницької області. З архівних даних відомо що ця дивізія «У документах за серпень 1917 року згадується як "гніздо провокації" та відмова солдатів підтримувати інші частини, що призвело до наказу про розформування чи реорганізацію.»Тобто ми можемо припустити що Пилипстановиться прихильником створеноїна той час Української Народної Республіки і делегатом Центральної Ради третього скликання. Після захоплення Києва більшовицькими військами Муравйова у лютому 1918 року Центральна Рада евакуюється до Житомира а Пилип їде на батьківщину (можливо в Гельм’язів, а можливо в Піщане). З приходом до влади Гетьмана Павла Скоропадського (Українська Держава) ( період в історії України з 29 квітня до 14 грудня 1918 року) він очолює партизанський загін який воює з військовими гетьманату та гине в бою в Золотоноші.
Ця історія пояснює чому на спогади про батьків Йосипа і Андрія в нашій сім’ї була накладена заборона
 
Слід зазначити, що в 1918 році Пилип Воропай повинен був мати вік від 50 до 60 років що для командира партизанського загону забагато.

 

Мати, Єлизавета Харитонівна Воропай, померла у 1962 році та похована на кладовищі в селі Піщане.

Марко Йосипович був одружений двічі.

У першому шлюбі з Ольгою мав сина Миколу Марковича Воропая (07.11.1937 р.н.).

Другий шлюб Марко уклав із Оленою Василівною Лівою.

Олена Василівна Воропай (Ліва) Олена Василівна народилася 4 червня 1924 року у сім’ї Василя Мироновича Лівого та Марини Павлівни Лівої (Бойко).

Під час Другої світової війни була вивезена на примусові роботи до Німеччини.

У шлюбі з Марком Йосиповичем подружжя мало трьох дітей:

Катерину Марківну Бухановську (23.09.1948 р.н.),

Ганну Марківну Шандру (12.09.1949 р.н.),

Григорія Марковича Воропая (22.07.1957 р.н.).

Родина проживала на Замості.