Ліва Марина Павлівна
1896 - 1985
Пам'ять про наших пращурів
є частиною нашої душі...
є частиною нашої душі...
Біографія
Марини Павлівни
Марини Павлівни
Марина Павлівна Ліва (у дівоцтві Бойко) народилася у 1896 році в сім’ї Павла Андрійовича Бойка та Домахи Бойко.
У родині, крім Марини, було ще двоє дітей: Тетяна Павлівна та Микита Павлович.
Приблизно у 1922 році Марина вийшла заміж за Василя Мироновича Лівого.
Подружжя проживало в селі Піщане та мало п’ятеро дітей.
Світлини з родинного архіву
Діти Марини Павлівни
Іван Васильович Лівий
Народився 1923 року.
Одружений із Карпенко Настею Никифірівною.
Помер у 2013 році.
Похований на кладовищі в селі Піщане.
Одружений із Карпенко Настею Никифірівною.
Помер у 2013 році.
Похований на кладовищі в селі Піщане.
Олена Василівна Воропай (Ліва)
Народилася 1924 року.
Одружена з Воропай Марком Йосиповичем.
Померла у 2006 році.
Похована в селі Піщане.
Одружена з Воропай Марком Йосиповичем.
Померла у 2006 році.
Похована в селі Піщане.
Оришка Василівна Рева (Ліва)
Народилася 1926 року.
Одружена з Ревою Григорієм Федоровичем.
Померла у 1986 році.
Похована в селі Піщане.
Одружена з Ревою Григорієм Федоровичем.
Померла у 1986 році.
Похована в селі Піщане.
Олександр Васильович Лівий
Народився 1928 року.
Одружений із Петренко Ганною Гаврилівною.
Помер у 2009 році.
Похований у місті Топар, Карагандинська область, Казахстан.
Одружений із Петренко Ганною Гаврилівною.
Помер у 2009 році.
Похований у місті Топар, Карагандинська область, Казахстан.
Павло Васильович Лівий
Народився 1930 року.
Трагічно загинув у 1959 році.
Похований на кладовищі в селі Піщане.
Трагічно загинув у 1959 році.
Похований на кладовищі в селі Піщане.
Родове дерево
допомагає зберегти зв’язок поколінь
і нагадує нам, хто ми є
і нагадує нам, хто ми є
Пам'ять про наших пращурів
є частиною нашої душі...
є частиною нашої душі...
Адже для того, щоб ми зараз жили і були такими, якими ми є, багато поколінь людей створювали наше суспільство, робили життя таким, яким побачили його ми. Саме минулі покоління створили нас теперішніх, сформували наші думки та почуття.
Тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам'яті тих людей, завдяки яким ми сьогодні живемо на Землі, і передати пам’ять про них нашим нащадкам. Чим більше дорожить людина пам'яттю своїх батьків, дідів та прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце у цьому світі, тим глибше відчуває свою відповідальність за майбутнє.
У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, витоки нашої честі, совісті, гідності, ідеалів. Ми повинні берегти і почитати пам'ять про померлих, тому що хто не має в душі минулого – у того не може бути й майбутнього.
Могили померлих, близьких нам людей, є відображенням нашої душі. Акуратна та доглянута, вона передає нашу любов, пам'ять. Вона символізує продовження життя людини у наших серцях. Так само як забуті могили – нашу байдужість.
Ідея створення цього проекту виникла у нас, які живуть у першій чверті ХХII століття, для того щоб наші спадкоємці завжди пам’ятали нас і наших пращурів.
Тому ми завжди повинні зберігати у своїй пам'яті тих людей, завдяки яким ми сьогодні живемо на Землі, і передати пам’ять про них нашим нащадкам. Чим більше дорожить людина пам'яттю своїх батьків, дідів та прадідів, тим краще усвідомлює він своє місце у цьому світі, тим глибше відчуває свою відповідальність за майбутнє.
У наших предках – корінь нашого нинішнього існування, витоки нашої честі, совісті, гідності, ідеалів. Ми повинні берегти і почитати пам'ять про померлих, тому що хто не має в душі минулого – у того не може бути й майбутнього.
Могили померлих, близьких нам людей, є відображенням нашої душі. Акуратна та доглянута, вона передає нашу любов, пам'ять. Вона символізує продовження життя людини у наших серцях. Так само як забуті могили – нашу байдужість.
Ідея створення цього проекту виникла у нас, які живуть у першій чверті ХХII століття, для того щоб наші спадкоємці завжди пам’ятали нас і наших пращурів.
